Будинки бувають різними. Вони можуть бути однієї і тієї ж площі, побудованими в одній і тій же місцевості, але одні будуть називатися «палацами» і «замками», а інші - просто «будівлями».

Плануючи будівництво котеджу, якому приготована доля родового гнізда, майбутній домовласник наврядче хоче звести звичайну «будівлю», а палац чи замок, нехай і зовсім невеликий, повинен відповідати канонам стилю, одним з яких є наявність складної покрівлі хитромудрої конфігурації, багатоскатної, з коньками, башточками і іншими традиційними атрибутами. Втім, часто складна крівля - це не тільки данина архітектурній моді, але також і функціонально необхідний елемент будинку з незвичайним плануванням. Звичайно, складна крівля потребують додаткових витрат. Але головне - для її зведення потрібні спеціальні знання та висока кваліфікація проектувальників і будівельників.

Архітектурні фантазії

Член-кореспондент Міжнародної академії архітектури Жан Вержбицький у своїй книзі «Архітектурна культура» написав: «Специфіка творів архітектури у тому, що матеріальне (функціонально-технічне) і духовне неподільно злите, складаючи цілісність, яка має властивості, що не властиві кожній частині окремо ». Будівельники також поділяють цю точку зору, вважаючи, що наявність складної покрівлі може бути виправдане як з естетичної, так і з практичної точки зору.
Складна покрівля, як правило, висока, якщо мова йде про приватне житлове будівництво: її висота повинна становити дві третини висоти фасаду -  це, поряд з наявністю ряду різних конструктивних елементів,що надає їй величності. І одночасно дозволяє ефективніше використовувати горищний простір, як правило, в якості мансарди, для якої вартість квадратного метра площі нижче, ніж на основних поверхах .
 Якщо при проектуванні фасадів прийнято дотримуватися прямокутних форм, то для дахів залишають найсміливіші фантазії. Їх роблять вальмовими, пірамідальними, багатощипцевими, шатровими, купольними, конічними і навіть моноваріантними. Найбільш популярними в цьому ряду є вальмові покрівлі, що дають у двох перпендикулярних один одному фронтальних перетинах трикутник і трапецію. Якщо ж основа будинку квадратна, то вальмова покрівля трансформується в пірамідальну чотирьохскатну.
 Покрівля, утворена перетином двох скатів різної висоти, називається багатощипцевою, - Вона має дуже привабливий вигляд, хороша для будинків зі складним плануванням, з прибудовами.
Проте фахівці радять не забувати, що чим складніша конфігурація покрівлі, тим більше детального і ретельного розрахунку вона вимагає.

Підводні камені

Одними з найбільш проблемних з точки зору проектування і експлуатації місць будь-якої покрівлі є внутрішні кути між скатами, що отримали назву «ендови». І чим складніша багатоскатна покрівля, тим більше у неї таких «вузьких місць».
Взимку в ендовах скупчується сніг, який чинить додатковий тиск на скати під ними.
В той же самий час для скатів з ухилом більше 60 ° тиск снігу взагалі можна не враховувати.
Крім снігу та вітру, є ще дощі. Для простих двосхилих дахів вони абсолютно безпечні. Але чим більше єндов, тим серйозніший вплив водяних потоків на покрівлю. Так, при дощі інтенсивністю 50 мм на дах площею 60 м2 на годину випадає до 3 т води, що спрямовується в ендови. При хвилини пікових опадів рівень води в разжелобках може досягати 10-20 сантиметрів. При сильній зливі вода часто переливається через жолоби в ендови, що призводить до протікань. Уникнути подібних неприємностей допоможе правильне проектування покрівельної системи і надійна гідроізоляція.
Особливості проектування та монтажу складних покрівель
Фахівці в один голос стверджують, що складні покрівлі вимагають ретельної проектної передроботи. Будувати їх на око - небезпечно. Навіть якщо не брати в розрахунок змінні снігові, вітрові та зливові навантаження, тільки кваліфікований проектувальник зможе точно розрахувати силу постійного тиску крокв, прогонів, обрешітки і покрівельного пирога . Що стосується негоди, що викликає змінні складові, обумовлені мінливістю погоди, то тут обчислення ускладнюються. У багатоскатного даху все взаємопов'язане. Крокви повинні витримувати постійне і змінне навантаження. Багато в чому особливості проектування залежать також від вибору покрівельного матеріалу.

Наприклад, якщо покрівля, в силу своїх фізико-хімічних властивостей, здатна втратити гнучкість, то дах може потекти. Причина полягає в тому, що для багатоскатних конструкцій завжди закладається максимально допустима величина прогину крокв, яка не повинна перевищувати 1 см на 2,5 м довжини. Інакше кажучи, шестиметровий скат, навіть посилений внутрішніми розкосами, може прогнутися на 2,5 см, і це допускається будівельними нормами. Таким чином, покрівля повинна витримувати ці коливання, тобто володіти достатньою еластичністю на вигин.
Тут саме час згадати про покриття на бітумній основі, включаючи гнучку черепицю, для якої, з одного боку, характерна килимова монолітність, а з іншого - скління (повна втрата еластичності) в мороз. Прогин скатів під вагою снігової шапки або в результаті впливу шквалистого вітру позбавляє бітумний килим жорсткої опори і захоплює його за собою. Це все одно що зігнути крихке скло. У результаті цілісність покриття може бути порушена, і воно втратить стійкість до впливу води та вітру. Такого принципового недоліку позбавлені металочерепиця та цементно-піщана черепиця.
Однак цементно-піщана і натуральна черепиці вимагають монтажу на обрешітку потужної гідроізоляції, наприклад, наплавлюваної підкладки з руберойду: тільки так можна захистити ці типи покрівель від протікання в єндовах. Але руберойд, знову ж таки, має бітумну основу і, подібно гнучкій черепиці, може бути пошкоджений в сильний мороз.
Таким чином, повністю уникнути перерахованих проблем допоможе металочерепиця. У цьому випадку роль водовідведення на внутрішніх пересічних скатах зіграє нижня планка єндови з краями по 300 мм в обидві сторони. Герметизація між власне листами металочерепиці та планками єндов здійснюється за допомогою самоклейкого пористого ущільнювача, а кріплення всіх елементів покриття проводиться оцинкованими саморізами із забарвленою головкою.
Проте, ніяка покрівля, включаючи металочерепицю, не дає 100% гарантії від протікання. Тим більше якщо згадати, чим можуть бути небезпечними прогини під впливом снігового або вітрового навантаження. Та й конденсат, що утворюється на тильній поверхні листів металочерепиці, так само, як і дощова вода зверху, збирається в єндовах. Тому вони як і раніше залишаються зоною підвищеного ризику і вимагають особливо надійної підпокрівельної гідроізоляції.

Чим легше - тим міцніше

Складна покрівля автоматично передбачає і складну кроквяну конструкцію:  Найчастіше це схеми з безлічі трикутників, реалізованих з бруса і дощок. Наприклад, шпиль радіусом три метри і чотириметрової висоти має близько восьми крокв, а в конусної конструкції їх число може зрости до 24. Питання, чим крити подібні вежі, стає головним.

Натуральна або цементно-піщана черепиця в даному випадку підійде не кращим чином, хіба що форми «бобровий хвіст», да і то з застосуванням великої кількості ручної праці на її різання. Якщо ж вежа вінчає дах, то посилювати доведеться всю кроквяну конструкцію. Адже вага черепиці становить 40-70 кг/м2, а це означає, що розглянута вежа з площею поверхні 19 м2 з урахуванням ваги крокв «потягне» приблизно на 1,5 тонни. Якщо ж використовувати в якості покрівельного покриття метеллочерепицю (4-5 кг/м2), то вага конструкції буде всього кілограмів 200.Це означає, що легкі покрівельні матеріали тут більше підходять, особливо в регіонах зі сніжною зимою. Крім того, за рахунок зниження величини постійного навантаження на кроквяну систему вивільняється резерв міцності для протидії змінним зовнішнім навантаженням. У підсумку одна і та ж кроквяна конструкція, крита, скажімо, металочерепицею, витримає куди більш жорсткий удар стихії, ніж у випадку використання натуральної черепиці.
Складна покрівля - відповідальний вибір, що вимагає професійного підходу до проектування і монтажу. Але якщо все зроблено правильно, то будинок отримає не лише модний «головний убір», але і довговічний, надійний захист від примх погоди, а його мешканці - додатковий корисний простір, що дозволяє істотно збільшити житлову площу.