Відтінок покрівлі може багато що сказати про місто, його стиль та особливості . Перше, що ми бачимо з вікна літака, - це дахи будинків і їх колір. Теплий південь Італії та Іспанії легко відрізнити за теракотовими і рожево -коричневими дахами, Англія і Шотландія зустрічають нас темно- сірими.

      У наш час люди не відчувають нестачі в будівельних матеріалах або проблем з їх транспортуванням . Результатом цього є відсутність візуальної єдності міських покрівель. Раніше городянам доводилося будувати з того, що можна було знайти поблизу або привезти з найменшими витратами. Будинки зводилися за єдиним зразком, народжуючи певний вигляд всього поселення.

      Війни і час вносили свої корективи, проте , старі центри деяких міст вціліли до наших днів, не зазнавши практично ніяких змін . Часто цьому сприяла містобудівна політика місцевої влади. У деяких країнах особливі укази  проводити ремонтні роботи із збереженням автентичного архітектурного вигляду будівлі і забороняють зводити нові об'єкти без врахування  традицій і технологій.

      В Талліні, наприклад, з пагорба Тоомпеа , де знаходяться чотири оглядових майданчики . Іконічний вид на місто відкривається з того з них , що на вулиці Кохту . Тут завжди збираються люди з фотоапаратами , бажаючі відобразити панораму червоних дахів. Будинки та вежі , навколишня їх кріпосна стіна покриті справжньою глиняною черепицею . Однак якщо придивитися уважніше , то стає помітно , що на деяких будівлях старий покрівельний матеріал був замінений на штучну композиційну плитку або навіть на листовий метал з червоним покриттям. Але загального вигляду це ніяк не псує.

     Відомими любителями черепичних дахів славляться італійці , але у них вона бежевого кольору. Як приклад можна привести мальовниче містечко Ассізі , де народився і помер засновник жебракуючого ордена ченців Франциск Ассизький . Всі будинки тут збудовані з місцевого світлого пісковику , а дахи покриті трохи темнішою опуклою черепицею.

     Така ж черепиця вінчає Ватикан . Дивно , але звикле до розкоші духовенство на цей раз вирішило відступити від своїх звичок і використовувати популярний в місцевості матеріал замість статусної покрівлі з міді.

     Зате не скупилися на мідь в Австро- Угорській імперіі. Дахи саме з цього матеріалу займають почесне місце в панорамах Будапешта , Відня та інших міст.

     Багато зелених дахів можна також побачити в Норвегії . Але зроблені вони абсолютно з іншого матеріалу . Справа в тому , що з давніх часів дахи в цій країні було прийнято покривати дерном. Згодом у ньому проростала трава , а іноді навіть цілі дерева . Стародавня традиція знайшла друге життя у зв'язку з особливою любов'ю норвежців до екології . У заміських будинках за зеленими дахами стали доглядати як за палісадниками . А мерія Копенгагена нещодавно прийняла постанову , відповідно до якої рослинне покриття повинно бути не менше ніж на чверті міських дахів. Згідно з деякими дослідженнями , 150 м2 трав'яної покрівлі забезпечують потребу в кисні 100 чоловік. Крім того , зелені дахи служать в два- три рази довше звичайних , знижуючи температуру всередині будівлі влітку і зберігаючи в ньому тепло взимку , скорочуючи витрати на кондиціонування повітря та опалення .

     Свій « фірмовий» колір мають покрівлі в сусідній Швеції. Навіть рядові туристи і не тільки пильно вивчають кожен дах у пошуках будиночка Карлсонаа, під час прогулянок по Стокгольму відразу помічають велику кількість чорного . Ясна річ, що подібний колір міг бути обраний як основа для покрівлі тільки в північних країні , де кількість холодних днів істотно перевищує кількість теплих .

     По суті своїй , металочерепиця - це сталевий оцинкований лист з захисно- декоративним полімерним покриттям , за формою повторює натуральну черепицю. Першим праобразом такого рішення можна вважати виготовлені ще на початку XIX століття англійським інженером і архітектором Генрі Палмером профільовані покрівельні картини ( заготовки ) для крівлі фальца . Рішення швидко завоювало популярність . Спершу профлист робили з заліза і тільки через майже 80 років повністю перейшли на сталь. У своєму теперішньому вигляді металочерепиця з'явилася у Фінляндії в 1980 -х роках.

     Появою цього покрівельного матеріалу багато в чому сприяло широка популяризації в котеджному будівництві таких архітектурних стилів, як Country, Provence або Fachwerk .

     Є спеціальне рішення і для тих , хто вибирає стиль « модерн» або хоче додати своєму будинку схожість з дворянською садибою .

     Любителям експериментувати цікаво буде дізнатися , що металочерепиця дозволила робити дахи навіть таких кольорів , які раніше неможливо було уявити за брак таких серед природних матеріалів

    Якщо ви вирішили обзавестися новим  дахом з металочерепиці , то поставтеся до її купівлі відповідально. На ринку можна легко попастися на занижену ціну, що не виправдається якістю, такі виробники живуть виключно демпінгом і виготовляють продукцію з грубими порушеннями технології . Оцинкований сталевий лист спершу профілюють , а потім наносять на нього порошкову фарбу. У результаті така псевдометалочерепиця починає облазити вже через пару років , а господарі проклинають той день , коли вони її купили. Щоб уникнути подібних історій слід мати справу тільки з перевіреними виробниками, що мають солідну історію і репутацію на ринку.