Вибір того чи іншого покрівельного матеріалу залежить від багатьох факторів: типу будинку, конструктивних особливостей несучих елементів даху, смаку замовника, традицій і кліматичних особливостей даного регіону, фінансових можливостей замовника й інших.

1. Матеріали для скатних дахів

Цементно-піщана черепиця

Виготовляється шляхом пресування під високим тиском пофарбованої розчинної суміші. Суміш складається з наступних компонентів: портландцементу, кварцового піску, лугостійкого пігменту і води. Завдяки об'ємному фарбуванню колір черепиці зберігається незмінним у процесі експлуатації. Виріб, який іноді називають "бетонна черепиця", відрізняється точними розмірами. Оскільки портландцемент у вологих умовах твердішає з роками, те цементно-піщана черепиця набирає міцність у процесі експлуатації. Це вигідно відрізняє її від інших видів черепиці, які різною мірою, але все ж з часом утрачають свої технічні властивості.

Придбання цементно-піщаної черепиці - вірне рішення з погляду експлуатації. Такий дах при мінімальному догляді довго не потребує ремонту. У приміщенні під черепичним дахом створюється добрий звуковий комфорт: шум дощу, граду, вітру, міського транспорту майже зовсм нечутний. Структура такої черепиці дозволяє покрівлі "дихати", волога, що накопичується під дахом швидко випаровується, а це запобігає утворенню цвілі. У будинку під таким дахом - приємне, здорове повітря.

Керамічна черепиця

Отримують її з глиняної маси шляхом формування, сушіння і випалу. Основна сировинна база - це так звані вторинні стрічкові глини зі значним вмістом оксидів заліза. У результаті випалу при температурі 1000 °С натуральна керамічна черепиця набуває червоно-коричневого кольору. При нанесенні на лицьову поверхню глазурного шару після випалу черепиця має блискучу кольорову захисну плівку.

Вітчизняні й закордонні заводи випускають кілька типів керамічної черепиці: плоска стрічкова, пазова стрічкова, пазова штампована, однохвильова, двохвильова, жолобчаста тощо. Це надійне, довговічне, вогнестійке, шумопоглинальне, міцне, екологічно чисте покриття, що не піддається корозії. Витрати на утримання даху - мінімальні. Іноді добре встановлена черепична покрівля служить стільки ж, скільки і сам будинок. Тому черепична покрівля - це вигідне вкладення капіталу. З роками колір такої покрівлі стає більш насиченим, і чим далі, тим черепиця стає гарнішою.

М'яка черепиця (бітумна, гнучка черепиця)

М'яку черепицю також часто називають гнучка черепиця, бітумна черепиця, покрівельна плитка, гонт або шинглас. Вона являє собою невеликі плоскі листи розміром 1х0,33 м, з фігурними вирізами по одному краю.

Основу м'якої черепиці складає просочене бітумом склополотно або органічна целюлоза. Основа служить арматурою для з'єднання двох шарів окисленого бітуму з різними полімерними добавками, які надають черепиці пластичності, міцності й стійкості до деформації. Верхня частина гнучкої черепиці покрита базальтовим гранулятом або мінеральною крихтою, що надає матеріалу різноманітних відтінків і захищає від кліматичних впливів та ультрафіолетового випромінювання. На зворотний бік черепиці нанесений клейкий шар спеціального бітуму, захищений поліетиленовою плівкою, або кремнієвий пісок, щоб плити не склеювалися між собою при збереженні й транспортуванні.

Як основу під м'яку черепицю використовують суцільне решетування (фанера підвищеної вологостійкості, або шпунтована обрізна дошка). Важить м'яка черепиця в 4 рази менше натуральної (вага 1 м2 покриття всього 8-12 кг.).

Металеві листові покрівельні матеріали

Покрівлі з плоских металевих листових матеріалів влаштовують з ухилом не менше 12 градусів. Листи скріплюють між собою за допомогою фальців. Фальци роблять як вручну, так і за допомогою спеціальних інструментів.

Матеріалом для таких листів служать: оцинкована сталь з полімерним покриттям і без, листовий алюміній, цинк і мідь.

Цинк для покрівельних робіт використовується у вигляді сплаву з незначним вмістом (0,1-0,2%) титана і міді. Ці добавки додають цинку пластичності у холодному стані. На ринку будівельних матеріалів покрівельний цинк часто називають "титаноцинк".

Мідь як покрівельний матеріал використовується дуже давно. Мідь має високу архітектурну виразність і використовується у виняткових випадках (вартість 1 м2 мідного листа у кілька разів вища, ніж оцинкованої сталі). Довговічність покрівлі - більше 100 років. Мідна покрівля в перші тижні має яскравий "мідний" колір, але потім темніє, набуваючи темно-коричневого кольору; згодом мідь, покриваючись патиною, набуває специфічного блакитнувато-сірого відтінку.

Металочерепиця

Металочерепиця, як і м'які плити, являє собою листи, що імітують малюнок ідеально покладеної черепиці. Це заощаджує трудозатрати і зменшує кількість стиків за рахунок збільшення розмірів покрівельних матеріалів. Аркуші металочерепиці виготовляють на основі оцинкованої сталі або алюмінію методом штампування або роликової обробки при безперервному процесі. При цьому гарантується точне відтворення малюнка - усі складки однакові.

Довжина аркушів коливається від 40 см до 8 м, ширина - близько 1 м, товщина - близько 0,5 мм. Важить покрівля з металочерепиці у 6 разів менше, ніж з натуральної. Листи укладають на дах з ухилом не менше 10°. Металочерепицю кріплять до решетування спеціальними, стійкими до корозії шурупами-саморізами без попереднього свердлення отворів. Укладають аркуші “внахлест”. Металочерепицю можна настилати і поверх старих дерев’яних покрівель. Недоліком металочерепиці є підвищена в порівнянні з іншими видами покрівлі гучність під час дощу, переміщень снігу тощо.

Металева (композитна) черепиця

Металева черепиця (не плутати з металочерепицею) являє собою профільований сталевий оцинкований або алюмінізований лист розміром приблизно 1х0,5 м з мінеральним гранулятом на поверхні.

Хвилясті бітумні покрівельні листи

Це гнучкі хвилясті аркуші, відформовані з целюлозних волокон і просочені бітумом. З лицьової сторони аркуші покриті захисно-декоративним кольоровим шаром на основі термореактивного (вініл-акрилового) полімеру і світлостійких пігментів.

Гофровані листи на картонній основі з бітумним просоченням і декоративним покриттям лицьової поверхні виготовляють багато фірм. Першість у цій області належить французькій фірмі Onduline, що виготовляє уже більше 50 років матеріал під цією назвою. Ондулін, що зовні нагадує азбестоцементні листи, значно легший за них і позбавлений крихкості. Розмір аркушів Ондуліну - 2000х940 мм, товщина - 2,7 ± 0,2 мм. Покрівельне покриття з Ондулину одне з найлегших - вага 1 м2 близько 4 кг.

Світлопроникні листові покрівельні матеріали

Ці матеріали виготовляють з полівінілхлориду або полікарбонату методом екструзії. Незважаючи на порівняно низький, приблизно 15 років, термін служби таких покрівель, вони приваблюють новими можливостями дизайнерських рішень.

2. Матеріали для плоских дахів.

М'які рулонні покрівельні матеріали

Покрівельні матеріали на основі бітумів і інших органічних сполучних поділяються на рулонні і листові. У свою чергу, рулонні поділяють на основні і безосновні.

У традиційних покрівельних матеріалів на бітумній основі - пергаміну, руберойду, рубемасту - процес деструкції, що викликає появу тріщин, в основному, пов'язаний з окисленням складових бітуму. Олії переходять у смоли, що перетворюються на високомолекулярні сполуки з великою атомною масою.

У модифікованому бітумі, що містить пластомери й еластомери (приблизно 70% бітуму + 30% полімеру), такі, як АПП (атактичний поліпропілен), ІПП (ізотактичний поліпропілен), СБС (стирол-бутадієн-стирол), процеси старіння значно уповільнені. В результаті, у порівнянні з традиційно застосовуваними покрівельними матеріалами на нафтобітумі (руберойди, пергаміни), сучасні матеріали на модифікованому бітумі служать значно довше.

Змінилася й основа рулонних покрівельних матеріалів. На зміну паперовому картону прийшли склополотно, склотканина або поліестер. Такі матеріали мають значно більшу масу, ніж традиційні.

Застосування високоякісних складових, збільшення їх кількості на одиницю площі покриття у кілька разів, природно, збільшує і їх вартість. Однак сучасні матеріали служать значно довше. Крім того, замість декількох шарів традиційних матеріалів, як правило, кладеться один шар. У результаті, значні початкові трудозатрати на закупівлю матеріалів для м'якої покрівлі окупаються за рахунок тривалої безремонтної експлуатації.

Якщо поверхня матеріалу покрита посипкою (пісок, дроблені гірські породи, а також слюда, вермикуліт тощо), то такий матеріал називається покривним. Безпокривні (пергамін, гідроізол тощо) мають лише посипку тальком і називаються що підстилаючими (пароізоляційними). Щоб полотна при збереженні не склеювалися, їх прокладають поліетиленовими плівками.

3. Гідроізоляційні покрівельні системи

Найбільша проблема, що виникає при необхідності проведення робіт з влаштування нової чи ремонту старої покрівлі, проведенні гідроізоляційних робіт - це вибір матеріалу. Ще не дуже давно цим вибором найчастіше ставав руберойд - найдоступніший і найдешевший з варіантів. Але, як показала практика, фізико-механічні властивості руберойду зовсім не відповідають кліматичним умовам експлуатації покрівель в Україні: він тріскає при згинанні вже при +5 С, а його теплостійкість не перевищує +70 С. Більш того, технологія підготовки бітуму приводить до прискореного старіння під впливом ультрафіолетового випромінювання й озону, а також до швидкого коксування й розтріскування поверхні матеріалу. Через тріщини, що утворилися, вода проникає глибоко досередини. Через 3-5 років замість захисного покриття утворюється просочена водою суміш з бітуму й целюлози.

Сьогодні пропонується широка гама рулонних наплавних покрівельних і гідроізоляційних матеріалів, що прийшли на заміну руберойду, який себе скомпрометував. Так, при виробництві рулонного наплавного покрівельного та гідроізоляційного матеріалу на міцну основу з двох сторін наноситься бітумна або полимерно-бітумна суміш. Залежно від призначення, на верхню поверхню матеріалу може бути нанесений захисний шар із дрібної слюдяної, піщаної або сланцевої крихти. Досить велика товщина готового матеріалу (від 3 мм) дозволяє суттєво знизити шаровість покрівлі у порівнянні з руберойдною. При цьому матеріал приклеюється за допомогою простого пропанового пальника шляхом підплавлювання нижньої поверхні матеріалу. Тобто не потрібно ніякого додаткового устаткування для розігріву і подачі гарячих мастик, як при використанні руберойду. Як наслідок - підвищується безпека робіт. Усе це істотно полегшує технологію застосування і знижує витрати при монтажі водозахисного покриття.

У сучасних наплавних матеріалах як основу використовують склополотно, склотканину або поліефірне полотно (полиестер). Склополотно - найдешевший варіант. Воно має міцність приблизно як у картону, але зовсім не гниє. Склотканина у 3-5 разів міцніша, ніж картон і склополотно. Ця високоміцна основа значно збільшує термін служби матеріалу в порівнянні з руберойдом, а також суттєво знижує ризик ушкодження покрівельного і гідроізоляційного шару під час експлуатації. Поліестер такий самий міцний, як і склотканина, теж не гниє, і, крім того, дозволяє досягти значно кращого зчеплення з бітумом, що ще більше поліпшує властивості матеріалу.

Використання різних бітумних сумішей, що наносяться на основу при виробництві, поділяє ці матеріали на два класи: матеріали на основі окисленого бітуму і полімерно-бітумні матеріали. Вони набагато дорожчі, ніж руберойд. Але якщо врахувати простоту застосування, відмінні експлуатаційні характеристики, високу довговічність, то виявиться, що готова покрівля обійдеться навіть дешевше. Статистика європейських країн (від Італії до Фінляндії) переконливо це доводить: полімерно-бітумні матеріали застосовують там у 90% випадків.

Покрівельні гідроізоляційні матеріали можна розділити на наступні групи:

1. Універсальні високотехнологічні одношарові полімерні мембрани - EPDM (етилен-пропилен-діеновий сополімер) і ПВХ - реальна перспектива розвитку технологій гідроізоляції покрівель. Частка цих матеріалів на українському ринку буде неухильно рости, у першу чергу за рахунок зменшення частки наплавляючих бітумних матеріалів, адже одношарові покрівельні мембрани - це матеріал принципово іншого класу якості. Мембрана коштує дорожче більшості традиційних бітумних матеріалів, але укладається тільки в один шар, і її монтаж вимагає набагато менше часу і сил, а якість і довговічність просто не йде ні в яке порівняння з традиційними матеріалами.

Одношарова покрівельна мембрана від солідного виробника - це комплекс: матеріал + розроблена в деталях технологія укладання і проектно-монтажна документація + відпрацьована система перевірки якості робіт + контроль за якістю з боку виробника. Якісна покрівельна мембрана являє собою повний технологічний комплект, що передбачає гідроізоляцію практично будь-якої деталі покрівлі: фасонні елементи для всіх звичайних деталей покрівлі (кутів, примикань, труб і ін.), що самоклеяться стрічки для нестандартних вузлів і інші комплектуючі полегшують проведення робіт і істотно підвищують їхню надійність. Відмінні технічні характеристики мембран і комплектуючих дозволяють робити роботи, не змінюючи технології, цілий рік при незмінно високій якості покриття.

2. Наплавляємі матеріали і бітумні системи – це класичний вид покрівлі. З одного боку, укладання наплавляючих матеріалів досить кропітка справа, зокрема обробка стиків, труб і інших, особливо нестандартних, елементів покрівлі. З іншого боку, властивості самого матеріалу такі, що навіть при дуже сумлінній роботі за рік-два експлуатацій під дією морозу й ультрафіолету на покрівлі нагромадиться досить ушкоджень, щоб утворилася текти. Багато хто наплавляє матеріали з цієї причини рекомендується укладати в два і навіть у 4-5 шарів (руберойд), що збільшує витрати праці і витрата матеріалу, а відповідно і вартість готової покрівлі без істотного поліпшення якості. Утім, для підрядчика наплавляємі покрівлі - цілком реальна на сьогодні економічна ніша: навіть у Європі покрівельні системи на основі бітумів займають зараз 71% ринку плоских покрівель. В Америці, де впровадження різних одношарових покрівельних мембран почалося раніш, бітумні системи займають уже тільки 64% ринку.

3. Для пристрою наливних покрівель, ще їх називають покрівельними мастиками, не потрібно кваліфікована робоча сила, оскільки наноситься покриття як звичайна фарба. При нанесенні покриття вакуумним розпиленням терміни виконання робіт і витрати праці на квадратний метр покрівлі стають незначними. Служить мастична покрівля недовго - традиційний битурел біля двох років, сама якісна поліуретанова мастика - років п'ять - десять. Причому термін служби такого покриття обмежується тільки хімічними властивостями матеріалу, тому що гранична простота технологічних вимог практично виключає вплив "людського фактора" на якість покрівлі. Кращі мастики, крім того, дозволяють контролювати якість покриття завдяки нанесенню в два шари складами різних квітів. Сучасні наливні покрівлі, особливо більш довговічні однокомпонентні поліуретанові - чудове рішення для бюджетного будівництва і реконструкції завдяки своїй ціні.

Джерело: Журнал "Аспекти будівництва"